Пройшло близько шести років, як я звільнився з роботи в Ерікполі. Це був чудовий час і досвід: відрядження в Польщу, старт компанії у Львові, класний колектив, навчання, слогани на шреку, інтеграційні імпрези, цікаві проекти, паперові птахи і ще багато чого.
Відразу після звільнення, я з напарником стартував свою компанію. Це теж було весело і цікаво. Реєстрація підприємства, перші клієнти, вільний графік, бухгалтерія. Деякі історії можна описати окремо - вони заслуговують на окремий пост. Щоб не забути - привітання президента, перебиття цін, дослідження цін.
Це закінчилось з приїздом до Львова Річмонда. По факту, трохи раніше, але якось все збіглось в один час, було літо 2007 року. Гаряча пора стартапу. Зміни ішли одна за одною: 16-годинний робочий день, офіс в меблевому магазині, епл-манія, переїзд з квартири на Сихові в квартиру-офіс на Бортнянського. Приїзд програмістів з Києва і Румунії. Життя з Річмондом і його дружиною в одній квартирі-офісі. Потім знову переїзд. Не суміщайте офіс з житлом, якщо є можливість це зробити. Особливо, якщо офіс не особисто ваш, а на пару з партнером.
В якийсь момент я вирішив покинути цей мертво-народжений стартап.
Починаючи з зими 2008 року, я знову стаю фрілансером. Клієнти знаходяться вже легше, робота цікава і гарно оплачувана. Так пройшов час до літа 2009 року. За цей період ми попрацювали з Русланом, знімали гарний офіс, писали
двіжок форума на рельсах і
Верташоп. Грянула криза і деякі клієнти відпали. Довелось підлаштовуватись під нові умови. Також, за цей період можна відмітити історію вибиття грошей з одного клієнта. Я тоді не дотиснув до кінця, хоч і спровокував гарний конфлікт.
Потім розпочались курси, новий офіс і новий проект. Ми працювали разом з Льошою у великій кімнаті, яка використовувалась для курсів. Нас двоє, а столів - вісім.
Курси стали, в деякій мірі, поворотною точкою. Це вже був не фріланс і не погодинна оплата. Провели ми перший набір разом з Русланом. Побачили, що новий для нас формат діяльності дуже цікавий і перспективний. Були клієнти, гроші і навчальний процес. До 2012 року ми випустили 5 груп. За цей час, навколо одного проекту зібралась команда з випускників курсів. З нами попрацювали Роман та Лев. Володимир зараз працює з нами в команді.
Це все була прилюдія до головної теми. Щоб було зрозуміло, в яких умовах витають теперішні думки та ідеї. Враховуючи досвід, який зібрався за цей час, хочу поділитись думками про фріланс, офіс, компанію і плани на майбутнє. Ми обговорюємо ці плани та принципи в команді і поступово втілюємо їх в життя.
Працювати одному - невигідно. Фріланс - це перехідний період до роботи в офісі. Погодинна оплата праці - гівно собаче. Залог успіху - команда. Цінність команди в довірі її членів один одному і синергетичному ефекті від роботи членів команди. Довіра і відкритість стосунків - головне. Така команда може існувати за умови адекватності та зрілості кожного її члена.
Ключовим моментом є команда однодумців-професіоналів. Вони можуть об'єднатись навколо чогось дуже конкретного і зрозумілого. Такою ідеєю, навколо якої ми будуємо нашу команду Верталайн, є генерація цінностей.
Цінність програміста в його досвіді, портфоліо, зв'язках та участі в проектах з відкритим кодом. З часом цей капітал росте, але конвертувати його можна тільки в більшу зарплату. Зарплата має верхню межу. В момент, коли розробник виходить за межі офісу своєї компанії, його професійна цінність падає до нуля. І знову, коли він сідає за своє робоче місце, його цінність піднімається до певного рівня і протягом восьми робочих годин конвертується в зарплату. В основному, зараз так працюємо і ми, і це сумно.
Можу сказати, що спроби відійти від такої моделі були зроблені неодноразово, але ситуація повертається в звичне вже русло і мінятись не дуже хоче.
В цьому році ми прийняли рішення змінити ситуацію. Для цього є цілий список пунктів які ми будемо втілювати в життя протягом наступного року. Перше, будувати команду навколо ідеї створення цінностей. Що ми маємо на увазі під цінностями - опишу далі. Друге, це відмовитись від погодинної оплати проектів. Ми хочемо заробляти багато, співрозмірно з тою цінністю, яку ми даємо своїм клієнтам. Третє, ми облаштовуємо своє робоче місце максимально комфортно. Якщо чогось хочеться - отримуємо це. Хочемо швидкі ноутбуки, великі монітори, бібліотеку, аерони, PS3 і великий екран на стіні. Недавно, ми повісили в офісі шкільну дошку, з крейдою і мочалкою для витирання. А ще хочеться довгих відпусток і можливості попрацювати місяць-другий в будь-якій частині світу.
Тепер щодо ідеї, навколо якої ми будуємо команду. Це конвертація досвіду в щось конкретне і цінне, щось зв'язане з особистістю. Таке, що дозволить сказати: "я реалізував свої ідеї в цьому проекті/продукті" і він чітко асоціюються зі мною. Або "це моє творіння". Тобто ви реалізували ідею не на замовлення, а просто вважаєте, що вона вартує того, щоб існувати в цьому світі. Це можна робити і самому, але то не наш шлях. Я вірю, що робота в колективі приносить набагато більші результати.
В нашому розумінні, цінність це свій продукт, школа, соціальний проект, проект з відкритим кодом, це робота, яку ми робимо для клієнта. Ми хочемо бути не постачальниками сировини в формі відпрацьованих годин, а її споживачами, реалізовуючи свої ідеї.
Звертаюсь до програмістів і дизайнерів, які вже здобули свій досвід та яким близькі ідеї, описані вище. Я пропоную об'єднати наші можливості у створенні цінностей. Збудуємо команду однодумців і змінимо світ!
Зараз ми на початку цього нового і невідомого шляху.
Напишіть що думаєте, як ставитесь до описаних ідей. Запрошую в гості обговорити ці думки в нашому офісі.
Дорогу здолає той, хто йде.
Posted via email from Олександр Бондар
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92){kind=small}
kiosan's journal
